в означеннях
Тлумачення, значення слова «заніміти»:

ЗАНІМІТИ, ію, ієш, док.

1. Втратити здатність говорити, стати німим. [Кассандра:] Осліпнути я хтіла б, заніміти... Ох, се було б таке велике щастя! (Леся Українка, II, 1951, 266); Я занімів був із болю.. І мовчав я довгі, довгі роки (Василь Стефаник, I, 1949, 173); — Слово не може мовчати, не хоче, Бодай би й поет заніміти волів (Микола Бажан, Роки, 1957, 277);  * У порівняннях. Усі мовчали, як заніміли (Андрій Головко, II, 1957, 283);
//  На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.). — Що то? що то? — питавсь Михайлик. — Цить! Татари! Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Борис Грінченко, I, 1963, 346); Раптом десь всередині будинку заграв баян і почулася пісня. Бійці заніміли, вражені (Олесь Гончар, III, 1959, 147);
//  Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.). Тривога серце знай стискає, Мій крик у горлі занімів (Іван Франко, XIII, 1954, 153); Мовчать квітки і день квітневий.., І спів пташиний занімів (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 242); Голоси на кутку стихли, заніміли (Григорій Косинка, Новели, 1962, 176);
//  безос. Темно в полі; в хутірку Змовкло, заніміло (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 65);  * Образно. Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (Максим Рильський, I, 1960, 177).

2. Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути. — То в мене все боліло, а то зразу захололо-заніміло... (Панас Мирний, III, 1954, 131); Ноги без руху заніміли, набрякли; кістки пекло, як вогнем (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 235);
//  На деякий час зробитися нерухомим (від сильних переживань, горя, зворушення і т. ін.); завмерти. Дівчина припала головою до колін та так і заніміла, і якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Борис Грінченко, I, 1963, 384); Учитель коло дошки: одна пучка вгору, рука з крейдою заніміла — напружено думає (Степан Васильченко, III, 1960, 308); Хлопець занімів від здивування (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 107);  * Образно. Серце в нього справді заніміло, душу полонила апатія (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 282).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 231.

Коментарі (0)