Словник української мови

ЗАНОТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНОТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Те саме, що записувати 1. Кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 195); Іскров ніколи не розлучався з записною книжкою, ретельно занотовував усе, що треба було зробити (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 21); Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); Свій досвід, свої експерименти й спостереження він [Брянський] намагався узагальнити й занотувати (Олесь Гончар, III, 1959, 114);
//  тільки док., рідко. Відзначити. З новин занотую то, що молодіж університетська руська в наступаючім, році гадає величаво обходити 25 ювілей літературної діяльності Франка (Василь Стефаник, III, 1954, 109); Як дрібний, але характерний штрих, занотую, що великий артист [П. К. Саксаганський] завжди першим, раніше за всіх акторів, приходив на виставу і відразу ж брався до гримування (Максим Рильський, III, 1956, 338);  * Образно. Микулині дружинники.. пильно вдивлялися з мурів, занотовуючи в пам'яті кожну стежку, кожну лощинку, кожний горбик (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324).