в означеннях
Тлумачення, значення слова «занурюватися»:

ЗАНУРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ЗАНУРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ЗАНУРИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. Опускатися у воду або в якусь іншу рідину. За мить оглушливий вибух струсонув пароплав. Він оповився хмарами сивої пари, різко нахилився набік і повільно, дуже повільно почав занурюватись у морську безодню (Олесь Донченко, IV, 1957, 341); Кілька гідролітаків, по-чудернацькому піднявши, хвости, вже занурялися у воду, немов пили її тупими носами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 104); Вскочивши в сю розчину [розведену фарбу], Лис Микита в першій хвилі занурився в неї з головою і мало не задушився (Іван Франко, IV, 1950, 92); — Дійшли ми до Сінопа.. і стільки здобули хліба козацького, що чайки занурилися в воду аж по борти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 61);
//  Зариватися у що-небудь сипке, м'яке і т. ін. Росте [сосна] вглиб і вглиб. Ось уже перейдено пісок і глину, обплазовано камінь, і корінь занурюється, як жадібний хробак, у жовту землю (Юрій Яновський, II, 1958, 126); Я лежав, занурившись у сніг, і стріляв по кулеметові, що стояв під вишнею (Іван Багмут, Записки.., 1961, 64).

2. перен. Повністю віддаватися якій-небудь справі, заняттю; захоплюватися чим-небудь; поринати. Тут пан пробощ занурився в складні господарські обрахунки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 27); З головою занурився [Іван] в працю (Степан Чорнобривець, Визвол. земля. 1950, 222);
//  Переходити до якого-небудь стану. Федір Пакришень спав, як дитина. Закривав очі й відразу ж занурювався.. в сон (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 103).
Занурюватися (зануритися) в думки (роздуми) — глибоко замислюватися, забувши про все навколишнє. Василь, занурившись у свої думки, стояв біля вікна (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 234.

Коментарі (1)