ЗАНИЗЬКИ́Й, а, е, розм. Надто низький; нижчий, ніж звичайно або потрібно. Досягав [Краньцовський] головою аж під сволок, бо хата на його зріст занизька (Лесь Мартович, Тв., 1954, 341).
ЗАНИЗЬКИ́Й, а, е, розм. Надто низький; нижчий, ніж звичайно або потрібно. Досягав [Краньцовський] головою аж під сволок, бо хата на його зріст занизька (Лесь Мартович, Тв., 1954, 341).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 230.