в означеннях
Тлумачення, значення слова «заорювати»:

ЗАОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАОРАТИ, рю, реш, док., перех.

1. Обробляти землю орючи; зорювати. Цими рисаками дід Семен першим і заорював поле (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 21); Вигін заорали, вирівняли бульдозером, добре розпушили землю (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 5);
//  Орючи, привласнювати, захоплювати частину чиєї-небудь землі. Зайвої землі лежало неозорно перед тобою й за тобою… Приходь, заори, скільки хоч — ніхто тобі й слова не скаже (Панас Мирний, I, 1949, 178); — Вчора, кажуть, землі барона Клейнберга заорали [селяни] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387);
//  Орючи, знищувати що-небудь. Селяни боролися проти загарбання феодалами общинних земель, заорювали панську межу, підпалювали панські клуні (Історія УРСР, I, 1953, 68); — Ой не буду розцвітати, Бо нема для кого, — Заорали доріженьку До лугу старого (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 179);
//  Робити запобіжну смугу або запобіжне коло (навкруги чогось), прооравши одну або кілька борозен.
Заорати носом (рідко зубами) — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Він з розгону вдарив Аніфата, і той, спотикаючись, заорав носом у пісок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 84); — Стій! ні з місця! — крикнув той [панич] і шпорнув [шпурнув] першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний, IV, 1955, 187).

2. неперех., рідко. Починати орати. В той день ідуть заорювати (Словник Грінченка).

3. Орючи, покривати землею (добрива, трави, бур'яни і т. ін.). Заорюють добрива навісними, напівнавісними або гідрофікованими причіпними плугами (Колгоспник України, 12, 1961, 15); Коли люпин досягає фази повного цвітіння, поле коткують важкими котками.. Відразу ж після цього зелену масу заорюють плугами (Колгоспник України, 2, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 236.

Коментарі (0)