ЗАПАКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Укладати що-небудь в пакет, ящик, тюк і т. ін., заклеюючи, забиваючи, перев'язуючи. Садильний матеріал, якщо його доводиться перевозити дуже далеко, треба обов'язково запаковувати в тюки (Озеленення колгоспного села, 1955, 114); Три дні пішло на те, щоб запакувати і здати в багаж речі (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 244); Все, що було в восьмому мішку, переписали, запакували в новий брезентовий мішок і відправили в район (Іван Багмут, Опов., 1959, 30).
2. перен., розм. Поміщати в що-небудь вузьке,
тісне. Анеля розподілила порошок на дві частини й
запакувала з насолодою до однієї і другої ніздрі (Юрій Яновський,
I, 1954, 137); Забинтувавши і добре запакувавши ногу
в дротяну шину, кинув [лікар] Горбачеві на
прощання: — Бувай здоровий і не ворушись! (Василь Кучер, Голод,
1961, 117);
// Поміщати що-небудь десь, ховаючи.
Ходить він по базару, визира, визира... і вже один
рушничок у молодички з купи і вчистив і у кишеню запакував
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 15); Цілу череду худоби з цілого села
запакували до ліса [лісу] (Іван Франко, II, 1950, 47);
// Ув'язнювати
або висилати кого-небудь. — Мій господар казав, що мене
запакують на десять літ до криміналу (Іван Франко, II, 1950,
342); Лютими очима Малецька обвела присутніх —
коли б вона була суддею, не лише одного мене, всіх би
в тюрму запакувала (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 134).
3. тільки док., перен., розм. Знівечити, загубити. — Та нехай вона пропаде, ота іродова робота! Чи вже ж ти хочеш запакувати себе..? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 95); — Вона його тяжко любила і душу свою запакувала за те кохання (Панас Мирний, V, 1955, 70); — Не плач-бо, сестро, не вбивайся! — однаково не пособиш свойому горю, а тільки очі понівечиш та здоров'я запакуєш, — стала умовляти її Домаха (Любов Яновська, I, 1959, 182).