в означеннях
Тлумачення, значення слова «запаковувати»:

ЗАПАКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Укладати що-небудь в пакет, ящик, тюк і т. ін., заклеюючи, забиваючи, перев'язуючи. Садильний матеріал, якщо його доводиться перевозити дуже далеко, треба обов'язково запаковувати в тюки (Озеленення колгоспного села, 1955, 114); Три дні пішло на те, щоб запакувати і здати в багаж речі (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 244); Все, що було в восьмому мішку, переписали, запакували в новий брезентовий мішок і відправили в район (Іван Багмут, Опов., 1959, 30).

2. перен., розм. Поміщати в що-небудь вузьке, тісне. Анеля розподілила порошок на дві частини й запакувала з насолодою до однієї і другої ніздрі (Юрій Яновський, I, 1954, 137); Забинтувавши і добре запакувавши ногу в дротяну шину, кинув [лікар] Горбачеві на прощання: — Бувай здоровий і не ворушись! (Василь Кучер, Голод, 1961, 117);
//  Поміщати що-небудь десь, ховаючи. Ходить він по базару, визира, визира... і вже один рушничок у молодички з купи і вчистив і у кишеню запакував (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 15); Цілу череду худоби з цілого села запакували до ліса [лісу] (Іван Франко, II, 1950, 47);
//  Ув'язнювати або висилати кого-небудь. — Мій господар казав, що мене запакують на десять літ до криміналу (Іван Франко, II, 1950, 342); Лютими очима Малецька обвела присутніх — коли б вона була суддею, не лише одного мене, всіх би в тюрму запакувала (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 134).

3. тільки док., перен., розм. Знівечити, загубити. — Та нехай вона пропаде, ота іродова робота! Чи вже ж ти хочеш запакувати себе..? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 95); — Вона його тяжко любила і душу свою запакувала за те кохання (Панас Мирний, V, 1955, 70); — Не плач-бо, сестро, не вбивайся! — однаково не пособиш свойому горю, а тільки очі понівечиш та здоров'я запакуєш, — стала умовляти її Домаха (Любов Яновська, I, 1959, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 239.

Коментарі (1)