в означеннях
Тлумачення, значення слова «запалати»:

ЗАПАЛАТИ, аю, аєш, док.

1. Почати палати, горіти; спалахнути яскравим полум'ям. Христя затопила в печі; солома зразу запалала (Панас Мирний, III, 1954, 10); Онисько вийняв з кишені справу, викресав вогню у віхоть, розмахав та під стріху — хата й запалала (Олекса Стороженко, I, 1957, 269); Від його куль вже запалав перший броньовик (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 130);
//  Дужче розгорітися. Кухар вкинув в окріп рибу й підклав у вогонь очерету. Огонь запалав і затріщав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); Скалка починала крутитись, і скоро маленький вогник вискочив з неї та запалав з обох кінців (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318).
Запалає (запалала) земля під ким — про настання дуже скрутних обставин для кого-небудь. Батько і син діяли рішуче. Що дружина, мати, коли під ними от-от запалав земля, коли може піти прахом усе багатство (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 65).

2. Яскраво засвітитися, зарожевіти. Вже починало дніти — хутко й стяга рожева запалала від схід сонця (Марко Вовчок, I, 1955, 344); Теплим ранком сонце встало, Піднялось і запалало (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 181); Коли червоно запалав обрій, посадили вони.. яблуньку, на щастя (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 104);
//  Спалахнувши, засвітитися. Свічі в домі запалали (Іван Франко, XIII, 1954, 222); Удосвіта запалають по хатах огні (Андрій Головко, I, 1957, 52);
//  Відбитися, віддзеркалитися на чому-небудь (про промені, барви і т. ін.). Нарешті на вікнах хат запалали червоні барви заходу (Іван Багмут, Опов., 1959, 61);
//  Стати яскраво освітленим. Верхи лісу заіскрилися-запалали, — сонячне проміння на йому заграло-застрибало (Панас Мирний, I, 1954, 174).

3. перен. Дуже почервоніти, стати гарячим від хвилювання, сильного цереживаняя і т. ін. Вся я похолола зразу від його [реготу], і зразу запалала... (Панас Мирний, I, 1954, 92); Від несподіванки Іванко почервонів. Добре, що дідусь не обернувся та не побачив, як запалали у нього щоки (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 135); В тьоті Наді ще більше загорілися очі. Вона вся аж запалала від вдоволення (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 44);
//  З'явилися (про рум'янець). На його блідому лиці запалав.. рум'янець (Іван Франко, IV, 1950, 286).

4. чим і без додатка, перен. Пройнятися яким-небудь сильним почуттям. Вся польська преса запалала патріотичним обуренням на «нужденного пасквілянта» [Рафаловича], що, мовляв, плюгавить рідне гніздо (Іван Франко, VII, 1951, 327); — Не думав, не думав, що ти так запалаєш... Почала сварку з солдатами... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 91).
Серце запалає (запалало) — сповнитися яким-небудь сильним почуттям. — Твоє серденько діамант, Воно промінням грає, — Щасливий тричі буде той, Для кого запалає (Леся Українка, IV, 1954, 106); Очі запалали — про очі, що заблищали, виражаючи якесь сильне почуття. Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали (Іван Котляревський, I, 1952, 295); [Горн о в:] Оксано, дайте вашу руку. Борисе! Дивіться мені в вічі, придивляйтесь, яким безкраїм щастям вони запалали (Марко Кропивницький, I, 1958, 396).

5. перен. Виникнути, з'явитися; розгорнутися бурхливо, з великою силою. Після його [Романа] смерті ще дужче запалали князівські усобиці (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 42); Зараз битва запалає, задзвенять сокири лунко (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 8); Прокляття й ненависть до вбивць запалає в її незлобливій душі (Олександр Довженко, I, 1958, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 240.

Коментарі (0)