Словник української мови

ЗАПА́ЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який служить для запалювання (у 1 знач.). З гранатами, гвинтівками і запалювальною сумішшю бійці взводу управління займають оборону (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); Охрім Бандура вставляв у свій кулемет все нові й нові стрічки з бронебійними й запалювальними кулями (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 129).
▲ Запалювальна бомба, військ. — бомба, признач. для запалювання чого-небудь. Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 151).