ЗАПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПАЛИТИ, палю, палиш, док., перех.
1. Викликати горіння
чого-небудь, видобувати вогонь. Кузнецов.. вийняв з кишені
коробку сірників і, запалюючи сірник один за одним,
продовжував читання (Андрій Головко, II, 1957, 550); Міни
лежать на палубі й у трюмі, вогню запалювати не
можна (Юрій Яновський, II, 1958, 33); Лукина.. тернула сірничок
і запалила солому (Нечуй-Левицький, III, 1956, 358); Запаливши
смолоскипи, дубіючи в крижаній воді, роти наводили
переправу (Олесь Гончар, III, 1959, 308); В себе на вежі вогонь
запалила я (Леся Українка, I, 1951, 151); * Образно. — Ми
запалимо в селі вогонь освіти і культури! (Михайло Чабанівський, Катюша,
1960, 42);
// також без додатка. Починати топити
яким-небудь паливом (піч і т. ін.). Запалювали в залі камін
(Олесь Донченко, III, 1956, 43); Вже мати у печі запалила —
дрова знов тріщать, полум'я шиба, і димно у хатці
(Марко Вовчок, I, 1955, 290);
// Викликати жевріння тютюну
(в цигарці, люльці). Доктор довго ходив по хаті,
запалював і кидав недокурені цигарки (Наталія Кобринська, Вибр., 1954,
96); Бжеський розумів, що доведеться довго чекати,
і запалив люльку, милуючись, як виступав з темряви
зубчастий силует Варшави (Зінаїда Тулуб, Людолови, I,
1957, 5);
// Засвічувати. Фар ми не запалювали, щоб не
притягти до себе уваги німецького льотчика-нічника
(Юрій Яновський, II, 1954, 7); Щорс уже й не думав спати,
схопився з ліжка, запалив світло, сів до столу (Семен Скляренко,
Легендарний начдив, 1957, 33).
Хоч запали — ніде нема й важко знайти кого-, що-небудь.
А на селі хоч запали — ніде ні душі (Андрій Головко,
II, 1957, 295); Ходить [Іван] по панських фільварках
та багацьких маєтках, шукає роботи, а її немає, хоч
запали (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 10).
2. чим, перен. Захоплювати кого-небудь якоюсь ідеєю,
власним прикладом і т. ін., викликати у кого-небудь
запал, поривання до чогось. Кожний новий крок до
сяючих вершин комунізму запалює трудящі маси всіх
країн, є величезною моральною підтримкою в боротьбі
за визволення всіх народів від соціального і національного
гніту (Програма КПРС, 1961, 123); Жадобою пізнання
професор запалював і своїх учнів (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи,
1954, 130); Він і тепер достеменно не знав, звідки
взялася у нього та несхитна певність, якою йому
пощастило запалити бійців, що повзли слідом за ним (Натан Рибак,
Час.., 1960, 50);
// на що. Спонукати, надихати
кого-небудь до якихось дій. Любов облагороджує і запалюс
людину на подвиги (Олександр Довженко, III, 1960, 207).
3. перен. Викликати яке-небудь сильне почуття.
Недарма буряно, грозово голота встала на панів,
недарма, значите, віще слово в серцях запалювало гнів (Іван Гончаренко,
Вибр., 1959, 349).
♦ Запалювати (запалити) кров (душу, серце, огонь
у крові), також чим — викликати у когось які-небудь
сильні почуття. Це вона [юність] по-весняному гріє,
бунтівливо запалює кров (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 94);
Помолившись, і я б заснув... Так думи прокляті Рвуться
душу запалити, Серце розірвати (Тарас Шевченко, I, 1951, 228);
[Маруся:] Мамо! ти розпекла мою душу, запалила
помстою моє серце. Я ненавиджу ворогів, що зруйнували
наш рідний край (Нечуй-Левицький, II, 1956, 456); Теплом
дихнули вони [пахощі] в лице Горпини, запалили огонь у її
крові (Панас Мирний, I, 1954, 219).
4. перен. Викликати появу на чому-небудь блиску,
сяйва. Місячний промінь повз по долівці, дійшов до
голови Малуші.., переповз ще трохи й зупинився на
постолах, поясі й у серезях [сережках], запаливши в камінцях
таємничі зелені вогники (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 82);
Вечірнє сонце освітило київські гори, відбилося
іскристим багаттям у тисячах вікон, запалило золоті бані
Софії (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 382);
// Зробити червоним
унаслідок хвилювання і т. ін. Кров раптом залляла
йому обличчя, навіть лисину запалила (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 398).
5. тільки док., безос. Пошкодити зерно на стеблі в час посухи чи суховіїв. Допіру по жнивах показалося, що зима буде голодна. Посуха та й посуха. Жита запалило, хліб уродивсь рідкий та безсилий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 28); Сухі, пекучі дні стояли перед жнивами.. Хоч би не запалило, не поварило зерна, яке з молочком (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 332).
6. мед. Викликати запалення якого-небудь органу або частини тіла. Корені і плоди [переступня] отруйні.. Вони дуже збуджують і запалюють слизові оболонки шлунка (Наука і життя, I, 1959, 41).