в означеннях
Тлумачення, значення слова «запалюватися»:

ЗАПАЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАПАЛИТИСЯ, палюся, палишся, док.

1. Починати горіти, спалахувати полум'ям; загорятися. Їй здалося, що горить усе небо, що запалилась уся земля під її ногами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 195);
//  Починати сяяти, світитися. Увечері, коли над обрієм запалилась перша вечірня зоря, а слідом за нею по всьому небу засяяли самоцвіти, вітер зліг (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 328); Василь Іванович наказав.. на ніч змонтувати двигуна, і щоб запалилася найбільша лампа (Юрій Яновський, Мир, 1956, 102);
//  Починати рожевіти (про небо). Запалилося над східними горами небо (Марко Черемшина, Тв., 1960, 151);
//  Починатися, наставати (про світанок, ранок, день). Світанок ледь-ледь запалювався лише на обрії; в селі ще тільки де-не-де вставало спросонку життя (Іван Ле, Право.., 1957, 17).

2. перен. Дуже збуджуватися, захоплюватися, сердитися. — Я сам запалююсь не раз при читанні його статей (Іван Франко, VI, 1951, 232); — Він не запалюється, а поволі, флегматично цідить слово за словом (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 209); — Чи тут, добродію, не продається дьоготь? Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули: нібито чумак глузує з його, бач (Україна сміється, I, 1960, 49); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Олесь Гончар, I, 1959, 32);
//  до чого. Починати відчувати запал, натхнення до якої-небудь дії, справи. У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи (Василь Стефаник, II, 1953, 55); Думали, — навіки зледащіє людина, а то так зразу запаливсь до роботи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305);
//  чим, перен. Охоплюватися, пройматися яким-небудь почуттям. — Не треба мені, щоб усі читали з насолодою і задоволенням мої вірші. Хай вороги лютують, скаженіють, а друзі хай запалюються одними почуттями зі мною (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 377); Великим гнівом запалилася його душа на тих, через кого важко жилося людям (Панас Мирний, V, 1955, 312); Ярош схопився з стільця, стис кулаки і запалився такою люттю, що, здавалося, увесь він спалахне полум'ям (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 80);
//  Починати виражати, виявляти яке-небудь почуття (про очі). Наливалися кров'ю обличчя, запалювались злістю очі, стискалися жилаві кулаки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 115).

3. перен. Ставати червоним від хвилювання, сорому і т. ін. Я ще й більш запалилася з сорому, бо з ним не поздоровкалась і не сказала доброго здоров'я пивши: мов німа (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 381).

4. Набувати темного кольору шкіри під дією сонячного проміння; загоряти. На, виду стала Ганна повніша, з себе показніша: ще краща була вона молодицею, ніж дівкою. І од сонця не запалилася (Нечуй-Левицький, I, 1956, 84); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 233).

5. мед. Набувати стану запалення (у 3 знач.).

6. тільки недок. Пас. до запалювати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 242.

Коментарі (0)