в означеннях
Тлумачення, значення слова «запаморочувати»:

ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка. Позбавляти кого-небудь можливості ясно сприймати дійсність, розуміти, мислити. Під час перегляду кольорових фільмів я неодноразово помічав, що відсутність єдиного колориту в пейзажах, які йдуть один за одним, майже запаморочує, чого, безумовно, не буває в чорно-білому кіно (Олександр Довженко, III, 1960, 135); Клопоти так запаморочили Гордія, що не було часу ні подумати, ні передихнути (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 46); Ревнощі були настільки сильними, що запаморочили Віру одразу. Забула вона в цю хвилину про своє вирішення коритися чоловікові й мовчати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 188);
//  Затьмарювати свідомість, одурманювати, п'янити. Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати (Лесь Мартович, Вибр., 1954, 313).
Запаморочити голову кому: а) викликати хворобливий стан, коли втрачається почуття рівноваги і все навколишнє ніби хитається. — Сонце пече мене здорово, Запаморочило голову... (Іван Нехода, Казки.., 1958, 52); б) позбавити здатності правильного розуміння, оцінки дійсності. — Що з тобою сталося, Тетяно? Ні, бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 104); Синові успіхи запаморочили голову Лукерці Василівні (Іван Сенченко, Опов., 1959, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 244.

Коментарі (0)