ЗАПА́РКА, и, жін.
1. Те саме, що запарювання. Планується механізація запарки грубих кормів, вивозки гною, транспортування кормів та закладання їх у кормушки... (Літературна газета, 19.XI 1953, 1).
2. Те, що готується запарюванням. З суміші квіток бузини, пелюсток волошок, потертої трави очанки, взятих по 1 чайній ложечці кожного, роблять запарку на 1 склянці кип'ятку (Лікарські рослини.., 1959, 111).
3. розм. Те саме, що запара. — Скинула я горщичок... запарку заварила (Панас Мирний, IV, 1955, 378).
4. перен., розм. Велике напруження, поспішність у роботі внаслідок невстигання. — Але ж самі бачите, яка запарка. А ще передову треба. На півгодини з Хомичем виключимося з вашого товариства (Андрій Головко, II, 1957, 562); — А в нас запарка, — признався Осадчий. — Голова йде обертом. Скоро посивію (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 18).