ЗАПЕВНЯТИ, яю, яєш і рідко ЗАПЕВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПЕВНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. кого або із спол. що. Переконувати кого-небудь
у чомусь, авторитетно твердити щось. Надаремно Тихович
запевняв Маріору, що філоксера не вадить людям, а
тільки виноградові — молодиця не слухала (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 217); Всі запевняли, що з усіх боків у Богуславі
буде мені краще (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 185); Минув
і день, і другий, і третій, а мати не тільки не
вставала з постелі, як запевнювала Войцехова, але, навпаки,
її стан погіршувався щораз більше (Іван Франко, VI, 1951,
166); — Танки будуть, — сухо запевнив полковник.
— Були б екіпажі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 649);
//
Відповідально заявляти про свій намір щось виконати,
здійснити. [Самосад:] Тепер діло тільки за нами..
Бажаю вам здоров'я, сили і запевняю авторитетно, як
знайомого, друга, секретаря, що тракторист
Самосад не підвів у війну, не підведе і тепер (Олександр Корнійчук, II, 1955,
347); Беручи соціалістичні зобов'язання, трудящі тим
самим запевняють партію і народ в тому, що вони
готові добиватись вищих, ніж планові, показників у
комуністичному будівництві (Комуніст України, 5, 1961, 3).
2. кому що, діал. Забезпечувати, гарантувати. Конституція.. (теоретично) запевняє кожному австрійському народові право національного розвитку (Леся Українка, V, 1956, 36); От лиш для неї [доньки] ще б хотів я жити, їй, сироті, ще долю запевнить! (Іван Франко, XIII, 1954, 55).