ЗАПЛА́ТА, и, жін., розм.
1. Те саме, що плата. [Степан:] Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам як віл, без найменшої заплати (Марко Кропивницький, V, 1959, 139); Вчасно доплили ми до Вижниці, За свій труд одержали заплату, Накупили дечого для дому (Іван Франко, XIII, 1954, 338); — Не корч із себе ти панка, — цідив наставник той крізь зуби, — А силу, силу покажи, Як сподіваєшся заплати, До праці руки приложи! (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 294).
2. Те саме, що відплата. Зачинили у кам'яну темну темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплата Кармелюкові (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Заплата жде його [попа] за біль Моєї рідної землі (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 144).