ЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до
заплямити. Тітка Клавда стягала зі столів скатерті і,
заплямлені вином чи вишняком, відкидала набік
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 199);
// у знач. прикм. І хто
бригаду кінну поведе, Заплямлену — боротися на поле?
(Юрій Яновський, V, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 266.