ЗАПЛЮЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЛЮЩИТИСЯ, щуся, щишся, док.
1. Закривати свої очі повіками. Довго придивлявся [хлопець]: і навшпиньки ставав, і понад землею присідав. Або ще заплющувався і сторожко наставляв ухо (Андрій Головко, I, 1957, 99); — Дивися — сховався [дідусь] За могилу, лічить гроші. Знову іде шляхом, Заплющившись, з торбинками (Тарас Шевченко, I, 1951, 283); Заплющившись, Тамара полежала кілька хвилин нерухомо, намагаючись ні про що не думати (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 6).
2. Закриватися повіками (про очі). Довго тягнеться казка, а там і друга. І потроху очі заплющуються, тихий сон оповива діти (Борис Грінченко, I, 1963, 282); В голові стояв якийсь невиразний гул, очі мимоволі заплющувалися (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 339); Тихович чує, що йому млосно, що очі готові от-от заплющитися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 208); То на однім, то на другім ліжку підводиться голова. Блиснуть очі — знову заплющаться (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 27).