в означеннях
Тлумачення, значення слова «заплутуватися»:

ЗАПЛУТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЛУТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Безладно перевиватися, переплітатися. Вона.. нетерпляче розплутувала ланцюжок на дверях, а він усе заплутувався у неї в руках (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 126); [Поліксена:] Сестричко, розчеши мені волосся. Мені казала мати розчесатись, та бачиш, як заплуталось воно (Леся Українка, II, 1951, 257); Облазив уже весь човен, одного разу в нього навіть заплутався шланг, але водолаз спокійно розплутав його і поповз по палубі човна (Микола Трублаїні, II, 1955, 496);
//  Зачепившись за що-небудь, втрачати здатність вільно рухатися; застрягати. Все більше й більше рибеняток заплутувалось в густих вічках сітки (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 104); Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); Вона заплуталась у довгих оборках своєї нової спідниці, мало не впала (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 364).

2. тільки док., перен. Опинитися у скрутному становищі (звичайно в результаті якихось неправильних дій, помилок і т. ін.). [Аркадій :] Старий більшовик сказав мені сьогодні: — Ти, Аркадій, відстав і заплутався, ти пустоцвітом став, здаля виблискуєш, а всередині — порожньо (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); Буржуазній економіці, що безнадійно заплуталася в нерозв'язних суперечностях, протистоїть зростаюча і міцніюча соціалістична система господарства (Наука і життя, 2, 1960, 6).

3. перен., розм. Збиватися, губити зв'язок у думках, мові, лічбі і т. ін. Біда не міг нарахувати більше ста двадцяти, бо далі почав заплутуватися (Микола Трублаїні, I, 1955, 47); Терлецький хотів спомуянути давнину й почав рацею до академіста-зятя, але заплутався на перших словах і замовк (Нечуй-Левицький, III, 1956, 56); Яринка борсалася у страшних.. думках, боячись безнадійно заплутатися в них (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 110);
//  Недостатньо розібравшись у чому-небудь, бути неспроможним до кінця обґрунтувати думку. Заплуталися ті люди, які намагалися обвинувачувати нас у мілітаризмі (Ленін, 29, 1951, 128); Мало чого добрала Женя з почутого. Через те, певне, що Друзь сам заплутався: то одне стверджував, то зовсім протилежне (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 100).

4. тільки док., розм. Збитися з шляху, заблудитися. І Алі, і Фатьма були тут людьми чужими, не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 400).

5. тільки недок. Пас. до заплутувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 266.

Коментарі (0)