ЗАПЛИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗАПЛИВТИ
і ЗАПЛИСТИ, иву, ивеш, док. Пливучи, потрапляти
куди-небудь, опинятися десь, за чимсь. В деякі весни
Псьол, вийшовши з берегів, затоплює всю понизову
частину села, і пливуть тоді вулицями човни-душо губки,
причалюючи до перелазів, запливаючи просто в двори
(Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 12); [Христя:] Ходжу
понад ставом та все: гусю-гусю-гусю! А вони запливли
аж геть під очерета та знай собі хлюпощуться та
глитають ряску (Марко Кропивницький, I, 1958, 449); [Надія:] Мало
не втопилась! Запливла далеко і ніяк до берега не могла
добитись (Олександр Корнійчук, II, 1955, 283); * Образно. Місяць
заплив за хмари, і ми йшли навпомацки (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 32);
// Добиратися куди-небудь водою;
допливати. А Рим, матінко, далеко За горами, за
морями, В Рим ні кіньми не заїдем, Ані запливем човнами
(Іван Франко, XIII, 1954, 367).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 263.
ЗАПЛИВАТИ 2, аю, аєш, недок., ЗАПЛИВТИ
і ЗАПЛИСТИ, иву, ивеш, док. Покриватися,
заливатися чим-небудь (перев. густою масою). В умовах
вологої весни, особливо на суглинкових ґрунтових
відмінах Полісся, ґрунт настільки запливає і ущільнюється,
що поверхневий обробіток.. не дає бажаного ефекту
(Колгоспник України, 1, 1957, 18); У палаті стояла тиша.
Від задухи свічки запливали воском (Семен Скляренко, Святослав,
1959, 403); Хоробро билися запорожці, вони не
випускали шаблі з рук навіть, коли вже їм очі запливали
кров'ю (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 330); Івана неначеб
приголомшило. Відвернув лице вбік, бо очі заплили
слізьми (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 139);
* Образно. Горизонт сірий, запливає туманом, але на серці
світло, як світло в Катерининих очах (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 439).
Запливати (запливти) жиром (салом і т. ін.): а)
ставати гладким, жирним. З рушницею полюють перепілок
восени.. Вони запливають тоді жиром, і, коли ви їх
поскубете, перед вами не птиця, а грудка масла
(Остап Вишня, II, 1956, 171); — У тому місті не всі тільки такі
худі, як ти. Багато з них запливло жиром, бо майже
нічого.. не роблять (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 56); б) здаватися
маленькими на розповнілому обличчі (про очі). — Шия
в нього — хоч обіддя гни, пика — як не лусне, очі
жиром запливають, сам у шкуру не втовпиться! —
кажуть про нього [Федора] дворові (Панас Мирний, IV, 1955,
230).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 263.