ЗАПОЛОНЮВАТИ, юю, юєш і ЗАПОЛОНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАПОЛОНИТИ, оню, ониш, док., перех.
1. Підкоряти своєму впливові, діяти на кого-,
що-небудь своїми чарами; зачаровувати. Знову нас
оточує чарівна краса, яка владно заполонює очі і серце
(Терень Масенко, Під небом.., 1961, 204); У виконанні Саксаганського
Харко [у п'єсі І. Карпенка-Карого «Паливода XVIII
століття»] заполоняв публіку, і вона не могла
відірватись від цієї живої, надзвичайно комічної фігури
брехуна і боягуза (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 105); Антосі
забажалося стати між Ватею та Леонідом
Семеновичем, розрізнити їх, одіпхнути її, щоб заполонити його
серце (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 89); Чи він кохає її красу,
..чи як істоту, як друга, що заполонив непереможною
привабою його чуття, його розум? (Олесь Досвітній, Гюлле,
1961, 126);
// Повністю охоплювати, захоплювати (про
почуття, думки і т. ін.). Закурити б! На якийсь час
думка про цигарку заполонює мене всього (Іван Багмут,
Опов., 1959, 65); — Поки я не знала власного великого
нещастя, горя, що заполоняє всю душу до останку, я
могла «вживатися» щиро в своїй [театральній] ролі
(Леся Українка, III, 1952, 703); Дівчину раптом заполонило
почуття самотності (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 98).
2. рідко. Те саме, що заповнювати 1. Моторошний, жахливий свист, що наростав з шаленою швидкістю, охоплював усе навкруги, заполоняв увесь простір (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 61); Вулицею рухалися сотні підвід і кілька сот незаможницької кінноти. Вони заполонили геть усю вулицю (Григорій Епік, Тв., 1958, 223); Природи гомін стоязикий Заполонив поля, гаї... (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 42).
3. тільки док., заст. Узяти в полон або поневолити. Став йому розказувати про усе, що діялося у нашому царстві; як татари було заполонили усіх нас (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 322); Шумить Дніпро за долами й горами, і в шулі тому ненависті гнів до тих, хто край, що квітнув над віками, заполонив у посвисті бичів (Володимир Сосюра, II, 1958, 207).