в означеннях
Тлумачення, значення слова «заполонювати»:

ЗАПОЛОНЮВАТИ, юю, юєш і ЗАПОЛОНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАПОЛОНИТИ, оню, ониш, док., перех.

1. Підкоряти своєму впливові, діяти на кого-, що-небудь своїми чарами; зачаровувати. Знову нас оточує чарівна краса, яка владно заполонює очі і серце (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 204); У виконанні Саксаганського Харко [у п'єсі І. Карпенка-Карого «Паливода XVIII століття»] заполоняв публіку, і вона не могла відірватись від цієї живої, надзвичайно комічної фігури брехуна і боягуза (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 105); Антосі забажалося стати між Ватею та Леонідом Семеновичем, розрізнити їх, одіпхнути її, щоб заполонити його серце (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 89); Чи він кохає її красу, ..чи як істоту, як друга, що заполонив непереможною привабою його чуття, його розум? (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 126);
//  Повністю охоплювати, захоплювати (про почуття, думки і т. ін.). Закурити б! На якийсь час думка про цигарку заполонює мене всього (Іван Багмут, Опов., 1959, 65); — Поки я не знала власного великого нещастя, горя, що заполоняє всю душу до останку, я могла «вживатися» щиро в своїй [театральній] ролі (Леся Українка, III, 1952, 703); Дівчину раптом заполонило почуття самотності (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 98).

2. рідко. Те саме, що заповнювати 1. Моторошний, жахливий свист, що наростав з шаленою швидкістю, охоплював усе навкруги, заполоняв увесь простір (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 61); Вулицею рухалися сотні підвід і кілька сот незаможницької кінноти. Вони заполонили геть усю вулицю (Григорій Епік, Тв., 1958, 223); Природи гомін стоязикий Заполонив поля, гаї... (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 42).

3. тільки док., заст. Узяти в полон або поневолити. Став йому розказувати про усе, що діялося у нашому царстві; як татари було заполонили усіх нас (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 322); Шумить Дніпро за долами й горами, і в шулі тому ненависті гнів до тих, хто край, що квітнув над віками, заполонив у посвисті бичів (Володимир Сосюра, II, 1958, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 272.

Коментарі (0)