Словник української мови

ЗА́ПОРТОК, тка, чол., розм. Яйце-бовтун, з якого не може вивестися курча.  * Образно. [Маня:] Він нині носиться зі своєю таємницею, як тота курка з яйцем. Не тре [треба] перешкоджувати, бо вийде запорток (Іван Франко, IX, 1952, 16);
//  Уживається як лайливе слово. — Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий миршавенький хлопчик. — Запорток! — підхопить другий... (Панас Мирний, II, 1954, 46).