ЗА́ПОРТОК, тка, чол., розм. Яйце-бовтун, з якого не
може вивестися курча. * Образно. [Маня:] Він нині
носиться зі своєю таємницею, як тота курка з яйцем.
Не тре [треба] перешкоджувати, бо вийде запорток
(Іван Франко, IX, 1952, 16);
// Уживається як лайливе слово.
— Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку,
білоголовий миршавенький хлопчик. — Запорток! —
підхопить другий... (Панас Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 274.