в означеннях
Тлумачення, значення слова «заповідати»:

ЗАПОВІДАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПОВІСТИ, їм, іси, док., перех.

1. Висловлювати свою передсмертну волю. — Зятечку мій милий! ..От же твоя хусточка сватаная! Маруся без тебе усе її біля серця носила, а, вмираючи, заповідала причепити її тобі, як будуть її ховати... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 95); [Олекса:] Сестро, як умру я, то заповідаю тобі — скажи, нехай поховають мене у чистому полі, на нашій Україні (Степан Васильченко, III, 1960, 48); Вмираючи, отець заповідав, Щоб чесно жив і правду ніс, як зброю (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 99);
//  Залишати що-небудь комусь після своєї смерті у спадок. [Ернест:] Тітка заповіла мені дім (Іван Франко, VI, 1951, 294); Земля в СРСР є державною власністю, тобто всенародним добром. Ніхто не може її ні продавати, ні купувати, ні дарувати, ні заповідати, ні здавати в оренду (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 459).

2. перен. Давати які-небудь настанови, розпорядження шодо дальших дій, норм поведінки і т. ін. Оддала мене матінка в чужу дальню сторононьку, Заказала, заповідала, щоб я сім год в її в гостях не була (Павло Чубинський, V, 1874, 749); [Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін, — жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів (Леся Українка, III, 1952, 436); Благословен на вік віків, У далі просланий безкраї, Той шлях, що Ленін заповів, Той шлях, що всесвіту сіяє! (Максим Рильський, III, 1961, 12).

3. тільки недок., діал. Віщувати, обіцяти що-небудь. Сонце вже геть було нахилилося до заходу. Чорні хмари вкрили його, заповідаючи на ніч.. дощ (Іван Франко, V, 1951, 171); Її талант і замилування до музики заповідали їй уже тепер ясну будучність (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 394).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 269.

Коментарі (1)