в означеннях
Тлумачення, значення слова «заправляти»:

ЗАПРАВЛЯТИ 1, яю, яєш, недок., ЗАПРАВИТИ, влю, виш; мн. заправлять; док.

1. перех. Надавати чому-небудь належного, чепурного вигляду, засовуючи кудись краї, кінці. Заправляв [Аркадій Петрович] саме сорочку в штани, коли рипнули двері і на нього кинулась Мишка, любимий песик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 384); Вона розіпнула теплу хустку, сідає край нашого столу, дбайливо заправляючи під очіпок густе пасмо сивого волосся (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 3); Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).
 Заправляти (заправити) ліжко — застеляти ліжко. Хлопчик враз підхопився і потихеньку, щоб не розбудити матір, одягся і став заправляти ліжко (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 128).

2. перех. Вставляти що-небудь в якийсь прилад, механізм і т. ін., готуючи їх до дії. Кілька днів і ночей вони мили, натирали мармурові підлоги.. наливали олію й заправляли ґноти в кадилах (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 146); Вісім гвинтівок і один кулемет. Фельдфебель Стукалка заправляє в нього стрічку (Іван Микитенко, I, 1957, 292); Молодці хапливо заправили новий набій (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 83); Розшукали [дівчата] в очереті вихлюватого човника, заправили весла в скрипучі кочети (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 171);
//  перев. чим. Готувати до дії якийсь прилад, машину і т. ін., заливаючи або закладаючи в них необхідну для роботи речовину. Для нормальної роботи комбайна треба своєчасно його заправляти пальним, маслом і водою (Зернові комбайни, 1957, 288); Коло «яструбка» вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Юрій Яновський, I, 1954, 48); І піч Кость заправив вдало, і завалку зробив швидко, вправно (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 78); Я взяв аркуш паперу, заправив ручку чорнилом і приготувався написати так, як звелить Олександр Васильович (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 35).

3. перех. Додавати яку-небудь приправу, спеції в їжу, в напій для надання їм кращих смакових якостей. [Евфрозіна:] Як, мамочко, заправить голуб'ята? Я вже зварила їх (Леся Українка, III, 1952, 421); Подаючи на стіл, борщ заправляють сметаною, змішаною з сирими жовтками, і посипають зеленню петрушки (Українські страви, 1957, 91).

4. перех., с. г. Вносити добрива в ґрунт. Поля, що йдуть під посів багаторічних трав, перед зяблевою оранкою старанно планують (вирівнюють), а місця зрізів добре заправляють гноєм (Колгоспник України, 6, 1956, 23).

5. перев. недок., неперех., розм. Керувати ким-, чим-небудь. Опинився [Давиденко] секретарем у земстві; там він сам заправляв усіма справами (Борис Грінченко, II, 1963, 21); — Олекса Федотович казав, що там, де нема партійного осередку, комсомольці всім ділом заправляють (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 119);
//  Порядкувати десь. Се була собі старенька, простенька молодиця, котра заправляла усім по хазяйству (Панас Мирний, I, 1954, 149); Заправляв вечором чорноокий довготелесий хлопець, якого звали Романом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 234); [Медзеря:] Ну, вже ж і весіллям заправлю, навдивовижу всім! (Марко Кропивницький, II, 1958, 147).

6. перех., заст., діал. Привчати до чого-небудь. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи (Іван Франко, VI, 1951, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 276.

Коментарі (0)

ЗАПРАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., ЗАПРАВИТИ, влю, виш; мн. заправлять; док., перех. і неперех. Призначати за що-небудь (рідше за когось) якусь ціну, перев. більшу за звичайну. — Послуга за послугу! Я тобі — булаву, а ти мені що?.. — Ну, зрозуміла річ. Тільки не заправляй зайвого, отче, бо я тепер — людина бідна, бурлака, вигнанець (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 307); [Хвеська:] Еге, няньку! Хотіла ж взяти сестрину Оришку, так сестра заправила аж два цілкових на рік. Чи чувано? (Марко Кропивницький, III, 1959, 330); Хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 13); — Де ж я вам ту плату візьму? — ще більше смутніє Левко. — Ми дуже бідні. — А я багато, хлопче, з тебе й не заправлю (Михайло Стельмах, II, 1962, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 276.

Коментарі (0)