в означеннях
Тлумачення, значення слова «запрягати»:

ЗАПРЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПРЯГТИ, яжу, яжеш; мин ч. запріг, вапрягла, ло; док., перех.

1. Надягаючи упряж на коня або на іншу тварину і прикріпляючи її до воза, саней і т. ін., готувати до їзди. Запрягав Чіпка коней, їде в Гетьманське (Панас Мирний, I, 1949, 386); Мисливець Журавльов запрягав собак і виїздив по кризі полювати на островах (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 35); Батько коні запріг свіжі й поїхав (Марко Вовчок, I, 1955, 231); Я запріг волів своїх сивих Та й пішов орати по нивах (Яків Щоголів, Поезії. 1958, 82);  * Образно. Кайданами міняються [пани], Правдою торгують. І господа зневажають, — Людей запрягають В тяжкі ярма (Тарас Шевченко, I, 1951, 330);
//  Готувати віз, сани і т. ін., впрягаючи в них коня або інших тварин. Велів він мерщій запрягати берлин... (Павло Грабовський, I, 1959, 174); — Запрягай воза й вези мене (Олександр Довженко, I, 1958, 267).

2. перен., розм. Примушувати багато працювати, виконувати важку або тривалу роботу. Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Він [куховарі радий запрягти Хому, засадити його чистити картоплю (Олесь Гончар, III, 1959, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 282.

Коментарі (0)