ЗАПРОХАТИ 1 див. запрохувати.
ЗАПРОХАТИ 2, аю, аєш, док., перех., розм. Почати прохати. Тут він мого кохання У мене запрохав; Я слухать не схотіла, А він.. — уб'ю!.. — сказав (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 281.