ЗАПРОПАСТИТИ 1, ащу, астиш, док., перех., розм. Подіти невідомо де, не доглянути, загубити що-небудь через недбалість. — Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу; та гляди не запропасти курчат із квочкою, нагодуй їх (Україна сміється, I, 1960, 214); * Образно. [Ганна (співа):] Чи ми тебе, доню, К серцю не тулили? Чи ми твою долю Де запропастили? (Марко Кропивницький, V, 1959, 149).
ЗАПРОПАСТИТИ 2 див. запропащати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 280.