в означеннях
Тлумачення, значення слова «запроторювати»:

ЗАПРОТОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПРОТОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм.

1. Ховати, класти що-небудь так, що важко знайти. Стоїть [сотня], шапки поскладавши на приспі у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голов, а дітвора, що тут так і біга круг козацтва, щоб не підібрала та не запроторила куди геть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 199); — Отак завсігди, самі щось запроторите, а потім цілий день на мене гримаєте... (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 117).

2. Відправляти кого-небудь кудись (звичайно з недобрим наміром або далеко). — Що то діється з нашою дитиною? Може, вона кулаками сльози витирає: може, її товчуть і б'ють, нещасливу?.. Запроторили аж у друге село, та й досі вісточки об неї не маємо (Олекса Стороженко, I, 1957, 28); Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 140);
//  Ув'язнювати, засилати. Суд затверджував конфіскацію, самого видавця і редактора запроторював за грати (Петро Колесник, Терен.., 1959, 319); Відомо, що коли хто дасть притулок дітям розстріляних або тих, що пішли за гори, — його самого запроторюють у табори, на каторгу, у вогняні печі (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 113); До Сибіру чи на Соловки — от куди хотів спершу запроторити молодого вольнодумця, ..великого Пушкіна, Олександр I (Максим Рильський, III, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 281.

Коментарі (0)