Словник української мови

ЗАПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка. Почати пихкати, з шумом випускати повітря, пару, дим (про машини, механізми). Мотор запихкав їдким димом, машина рушила, і всі студенти замахали руками, прощаючись з Богучарами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 72); — Швидше, хлопці, швидше, швидше! До жнив треба встигнути, треба перевірити [жниварки]! ..І ковалі дуже вдарили молотом, і міх запихкав частіше (Олесь Донченко, VI, 1957, 40);
//  Почати випускати дим короткими видихами при палінні. Мабаш швидко запихкав люлькою, видимо нервуючись (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 155).