в означеннях
Тлумачення, значення слова «запинати»:

ЗАПИНАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПНУТИ і розм. ЗАП'ЯСТИ, пну, пнеш, док., перех.

1. Закривати, завішуючи або покриваючи що-небудь чимсь. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Давай матки плести; ну запинати вікна й двері, щоб не перся морозу хату... (Панас Мирний, II, 1954, 110); Чирві подають ліхтар. Він запинає його полою (Іван Микитенко, I, 1957, 41); Дивлюсь я — схопив тато того кулемета на плечі, поставив до нас на піч, відкотив у куток і запнув рядном (Олесь Донченко, VI, 1957, 98); Посеред храму п'єдестал звели І статую поставили на ньому, І вид, немов Ізіді, зап'яли Покровом щільним ідолові свому (Леся Українка, I, 1951, 107);  * Образно. Незграбні яри проміж скель запинало [сонце] синястим серпанком (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 172);
//  Накривати, зав'язувати голову (перев. хусткою). До повітки бігла стара Соломія, на ходу запинаючи хустку на голові (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Вона й зодягнулася, як дівка, в рясну спідницю й вишиту сорочку, а голову запнула новою хусткою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 49).

2. Огортати, покривати собою. Дощ ішов безперестанку; хмари запнули вершину Казбеку (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 112); Прожила [Маланка] життя, а воно раптом впало у прірву. Хоч би слід залишило, хоч би згадку яку. Все зап'яв морок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 105).

3. Загортати поли одягу. Лазар залазив у себе, запинав арештантський халат, душив у собі злість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 191); Було тепло, але він раз у раз запинав поли сірого халата (Олесь Донченко, III, 1956, 78); Настя відскочила, запнула одяг і в нестямі вдарила Сафара по щоці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 225);
//  Застібати (на ґудзики і т. ін.). — Ідіть додому, — сказала Ольга до Завадкової, розгублено запинаючи аж під шию петельки на халаті (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 344).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 253.

Коментарі (0)