в означеннях
Тлумачення, значення слова «запирати»:

ЗАПИРАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗАПЕРТИ, пру, преш, док., перех., розм.

1. що. Замикати на замок, засув і т. ін. Ворота в баштах запирали [троянці], Своїх ховатись не пускали. Бо напустили б і чужих (Іван Котляревський, I, 1952, 279); — Ідіть собі, йдіть! Іще мало голову нагули. Не глиняні, не розкиснете, — бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері (Степан Васильченко, I, 1959, 100); Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 320);
//  тільки док., перен., діал. Заборонити доступ куди-небудь. Пани хочуть повідбирати нам усі наші прадідівські ліси й пасовиська.. Ліс запруть — купуй дерево на фунти, як цукор! (Іван Франко, VIII, 1952, 23).

2. кого, що де. Замикати в якому-небудь місці, приміщенні. Нічого не кажучи, стала [жінка] його у хаті запирати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 103); Мелашка й Кайдашиха взяли її [коняку] за гриву з двох боків, завели в хлів та й заперли (Нечуй-Левицький, II, 1956, 373);
//  перев. док., кого куди, у сполуч. із сл. у тюрму, в острог і т. ін., перен. Позбавляти волі, ув'язнювати. Привезли [братів] у город, зараз заперли бідолах в острог та й почали писать слідство (Олекса Стороженко, I, 1957, 49); Дівчина ..дала наказ заперти діда в темницю (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 96).
Запирати (заперти) дух (віддих і т. ін.) (у грудях) кому: а) перешкоджати вільно дихати, утруднювати дихання. Лет дух у грудях запирає (Іван Франко, XIII, 1954, 153); Вітер виє-завиває, аж стогне спересердя. Сліпить очі, запирає віддих (Мирослав Ірчан, II, 1958, 225); б) (безос.) бути, ставати важким (про дихання). Серце в грудях калаталося, аж йому дух запирало (Лесь Мартович, Тв., 1954, 164); Як запре дух у грудях, то й кроку ступити не можу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 344); Запирати (заперти) у собі (у грудях) дух (віддих) — затамовувати, затаювати дихання. Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (Іван Франко, VI, 1951, 333); В парному повітрі стояла зловісна тиша. Цвіркуни й комахи раптом замовкли, все навкруги принишкло й наче заперло боязко віддих у грудях (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 254.

Коментарі (0)

ЗАПИРАТИ 2, аю, аєш, недок., ЗАПРАТИ, пору, переш, док., перех.

1. Прати окремі забруднені місця на білизні, одягу і т. ін. — Запери чохли та комір.., — порадила Солоха (Любов Яновська, I, 1959, 338).

2. Робити білизну рудою, сірою, погано, невміло перучи. — Знаєте, як ото хустка в іншої хазяйки. Випере її невміло раз, другий, а вона ще. гіршою стане від того прання. Запрала хустку і кінець (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 283).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 254.

Коментарі (0)