в означеннях
Тлумачення, значення слова «записка»:

ЗАПИ́СКА, и, жін.

1. Аркуш паперу, на якому що-небудь написано. — В нас на шибці наліплена записка, що одна кімнатка наймається, — тихо обізвалась Уляся (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 320); Дубовик нишпорить по кишенях Галининого пальта, витяг якусь записку, підніс до очей (Григорій Епік, Тв., 1958, 570);
//  Коротенький лист. — Вельможна пані! Лист від княгині Карабазі. Просять відповіді, — служниця.. подала баронесі записку (Леся Українка, III, 1952, 546); Красивим округлим почерком пише [Стадницький] записку, все це вкладає в конверт і голосно кричить: — Никаноре! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 402).

2. Короткий виклад на письмі якої-небудь справи, події. Ранкові гудки застали його за роботою. Він закінчував доповідну записку в губком про вибори (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 167); — А ти знову щось писав... — Медичну записку про своє голодування в морі (Василь Кучер, Голод, 1961, 357).

3. тільки мн. Папери із записаними на них спостереженнями, думками, спогадами, зауваженнями і т. ін. Як же Славко жалував, що перед першим іспитом не зазирав до цих записок! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 242); Він щось дуже довго і повчально говорив, заглядаючи у записки, що лежали перед ним (Олесь Донченко, VI, 1957, 634);
//  Літературний твір, написаний у формі спогадів або записів, зроблених ким-небудь протягом певного періоду. Це ви знаєте — «Записки винищувача» — біографічно-довідкова книга (Юрій Яновський, II, 1954, 81);
//  Назва деяких наукових видань — збірників статей. Наукові записки Київського державного університету їм. Т. Г. Шевченка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 255.

Коментарі (0)