в означеннях
Тлумачення, значення слова «запивати»:

ЗАПИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПИТИ, п'ю, п'єш, док.

1. перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Дістав [Кирило Васильович] з кишені порошок, висипав у рот і ковтнув, запив водою (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 60); Хазяїн кав'ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою (Юрій Яновський, II, 1958, 79); З'їла того ранку Юлина шматок хліба, запила його квасним молоком (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 250);
//  перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); Тут, на цім полустанкові, він пригадав далекі вогні південного Марселя.. і, діставши з кишені пляшку рому, запив спогади солодко-пахучою Ямайкою (Юрій Яновський, I, 1958, 122).

2. перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію. Купили вони.. відро вишнівки і запили мирову (Марко Кропивницький, VI, 1960, 151); — Ти вже сьогодні не одну зустріч запив, — лагідно зауважує Явтух (Юрій Яновський, II, 1954, 191);
//  Випивати з нагоди закінчення чого-небудь; випиваючи, завершувати що-небудь. — Оце як я здорово запив своє бурлацтво! — казав Микола, встаючи вранці з-під лавки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); Принесли читальники кілька пляшок пива й під тим будинком запивали справу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 293); Гостру розмову запили чаркою, запили і другою (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 308);
//  кого, заст. Вином, горілкою відзначати заручини. — Нашу Ярину вчора запили, приходили свати од Гаптона (Леся Українка, III, 1952, 665).
 Запивати (запити) могорич — пити вино, горілку з приводу успішного завершення якої-небудь справи (купівлі, продажу чого-небудь, заручин і т. ін.). Запили могорич. Пішов чоловік, взявши гроші, додому, а циган на коня та й поїхав (Українські народні казки, 1951, 241).

3. перев. док., неперех., розм. Почати пиячити, пити запоєм. Як запив чумак в корчмі на риночку, Та пропив чумак, пропив свою худібочку (Павло Чубинський, V, 1874, 852); З великого горя батько запив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 252.

Коментарі (0)