Словник української мови

ЗАРІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАРЕКТИСЯ, ечуся, ечешся; мин. ч. зарікся, зареклася, лося; док., розм. Давати зарік, обіцянку не робити чого-небудь. — Ах не зарікайся іншої любити, Бо ти без кохання не можеш прожити (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 296); — А винен я хіба в тому, що не можу без проклятої горілки. От зарікаюсь, а вона мене магнітом тягне (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 93); Зайця поховали, а весь його рід зарікся від того часу не бігати з їжаками об заклад (Іван Франко, IV, 1950, 66); [Корінь:] Так, так, Васьок. А я чув, буцім ти зарікся на полювання їздити? (Яків Баш, П'єси, 1958, 209).
 Не зарікайся (не зарікайтесь) — уживається для підкреслення можливості, імовірності настання чого-небудь небажаного. [Терещенко:] Я — як старий дуб: ніякі вітри мене не беруть... [Ромодан:] Не зарікайтесь. Бувають такі бурі, що і старі дуби з коренем летять... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 343); Мій покійний дідусь любив повторювати прислів'я: від суми та тюрми — не зарікайся (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88).