ЗАРІ́З, у, чол.
1. Різання, забій (свійської птиці,
свійських тварин). Показувала [голота] їм таємні схови, де
багаті ґазди переховували вгодованих, призначених на заріз
свиней (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 19); * У порівняннях. [Зінька:]
Везли мене до шлюбу, мов на заріз: сторгували й
продали, ніби поле чи деревину!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 36).
Годувати як (мов) на заріз — дуже ситно, щедро
годувати. Найме йому кухаря, щоб годувати Славка
як на заріз (Лесь Мартович, Тв., 1954, 308).
2. перен., розм. Безвихідне, скрутне становище.
Друкарські «помилки» — для авторів заріз (Василь Еллан, I,
1958, 160); Все може трапитись, адже машини можуть
відстати.. Добре, як добре, а коли бездоріжжя,
бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін була б як
нахідка (Олесь Гончар, III, 1959, 312).
До зарізу — дуже, конче. Тепер вже до зарізу
потрібне об'єднання наших партійних організацій,
особливо — в передбаченні повстання (Юрій Смолич, Реве та
стогне.., 1960, 219); — О, гранати!.. Потрібні до
зарізу. Ми вже п'ять контратак відбили!.. (Олесь Гончар,
III, 1959, 360).