Словник української мови

ЗАРОБІТЧА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до заробітчанин. Знов осінні дороги зарясніли заробітчанським людом (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 181);
//  Належний заробітчанину. Коли всі пішли з барака, він якнайтепліше закутався в свою заробітчанську одежину, бажаючи зігрітись і краще пожити хоча б у сні (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 263);
//  Власт. заробітчанину. Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях, в Новоросійську, Єйську (Іван Ле, В снопі.., 1960, 311).