ЗАРОБІТЧА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до
заробітчанин. Знов осінні дороги зарясніли заробітчанським
людом (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 181);
// Належний заробітчанину.
Коли всі пішли з барака, він якнайтепліше закутався
в свою заробітчанську одежину, бажаючи зігрітись і
краще пожити хоча б у сні (Михайло Стельмах, Кров людська..,
I, 1957, 263);
// Власт. заробітчанину. Вісім років я
поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських
станицях, в Новоросійську, Єйську (Іван Ле, В снопі..,
1960, 311).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 293.