в означеннях
Тлумачення, значення слова «заростати»:

ЗАРОСТАТИ, аю, аєш, недок., ЗАРОСТИ, ту, теш; мин. ч. заріс, заросла, ло: док.

1. чим і без додатка. Вкриватися якою-небудь рослинністю. На городі печалені грядки заростають бур'яном (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); Стояв кінець травня, і ставок почав потроху заростати лататтям та осокою (Олесь Донченко, I, 1956, 51); Цвинтар заріс черешником да зіллям трохи не в пояс (Марко Вовчок, I, 1955, 70); Уся долина заросла садками, неначе повилася густим хмелем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28).
Заріс шлях терном; Заросли шляхи тернами — неможливо поїхати, піти куди-небудь. Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть я її навіки, Навіки покинув (Тарас Шевченко, II, 1963, 213); Хочу я ридати — та не маю сліз, Хочу в даль полинуть — терном шлях заріс (Максим Рильський, I, 1960, 116); Не заростає (не заросте) стежка (шлях); Не заростають (не заростуть) стежки (шляхи) до чого — люди не забувають, будуть відвідувати, вшановуючи чиюсь пам'ять. Не заростають народні стежки до місць, де жив, творив, де був похований Тарас Шевченко (Літературна газета, 10.I 1961, 1).

2. Вкриватися волоссям. Очі (Федора) глибоко запали, щоки за одну добу заросли вже посивілою щетиною (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 388);
//  Не голячись, не підстригаючись, обростати волоссям (на обличчі, на голові). — Заріс чоловік, неголений та й такий, як старець (Лесь Мартович, Тв., 1954, 81); Сім днів вони не їли й відбивають атаки люті ворогів.. Заріс Михайло, схуд і зблід, без сну йому запали очі (Володимир Сосюра, II, 1958, 438).
Заростати (зарости) брудом, розм. — довго не миючись, забруднюватися. Мов столітній дуб корою, Заросли ми товсто брудом. Та тиняємось марою, Кістяками поміж людом (Павло Грабовський, I, 1959, 155).

3. розм. Гоячись, затягуватися шкірою (про рани); зарубцьовуватися. Що ці рани? На молодому тілі все швидко заросло й забулось, і він [Святослав] через короткий час знову мчав на чолі своєї дружини (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 296.

Коментарі (0)