ЗАСАДА 1, и, жін.
1. Приховане місце, де розташовується хто-небудь для раптового нападу. Під Будапештом його ескадрон напав із засади на цілий полк відступаючої німецької піхоти (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 82); Зеленцов прибув у перший батальйон, що стояв на запасних позиціях у засаді (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 539).
2. Несподіваний напад з прикритого місця. Розпорядивши Турн як треба, Махнув, засаду щоб зробить (Іван Котляревський, I, 1952, 279); Я не бив наводкою прямою і не відав танкових засад, коли димом вкрите поле бою за снарядом скальпував снаряд (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 37).
3. Загін війська, добре замаскований для раптового
нападу. В боях ми розбили останню засаду І вийшли на
берег Балтійського моря (Ярослав Шпорта. Вибр., 1958, 34);
// розм. Людина або група людей, які заховалися
де-небудь з метою несподіваного нападу на когось або для
спостереження за кимсь, чимсь. Йому чогось усе
здавалося, що коли не з-за тієї хати, то з того огороду
вискоче [вискочить] засада і кинеться на його (Панас Мирний,
IV, 1955, 192); Не знаючи про засаду, ішов туди ж
Валентин Домагацький, і його схопили (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 117); Ніч. Навкруги завірюха гуде. В яслах чатує
засада (Степан Олійник, Вибр., 1959, 345).