ЗАСАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСАДИТИ, саджу, садиш, док., перех.
1. Садячи рослини, дерева, повністю займати ними ділянку землі. Лісника хвилює те, що вирубки не засаджують негайно лісом (Роман Іваничук, Не рубайте.., 1961, 121); Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 17); Колись запущений двір огородили високими штахетами, половину садиби засадили культурним садом, перед вікнами насіяли квітів (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 40).
2. Ув'язнювати, позбавляти волі. Засадили [Хруща] в тюрму за залізні штаби (Панас Мирний, II, 1954, 43); Він ніяк не відступав і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Любов Яновська, I, 1959, 49).
3. за що, до чого або з інфін. Примушувати робити що-небудь (звичайно сидячи). Панночок.. Засадим до книжок (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 147); Щоб Оленка не тинялась без діла, не нудьгувала, мати її засадила за веретено (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 25); Так Хомі й не довелося на цей раз засадити Маковея чистити бараболю (Олесь Гончар, I, 1954, 305).
4. З силою, різким рухом устромляти якийсь
предмет у що-небудь. Схватив [Низ] його за чуб рукою,
Меч в серце засидив другою (Іван Котляревський, I, 1952, 229); — Ти
не галасуй, не матляй перед ним [собакою] пеленою, а
норови палицю йому засадити в горлянку (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 16);
// тільки док., розм. Засунути
що-небудь всередину чогось (переважно руку). — Я вже
хотів витягти з кишені сірники.. Вже був і руку
засадив в кишеню та тільки побоявся наробити пожежі, —
жартував Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 180).