ЗАШЕРХАТИ, ав, недок., ЗАШЕРХНУТИ і ЗАШЕРХТИ, хне, док.
1. без додатка і чим. Укриватися тонким шаром криги; замерзати. Дні стояли ясні. Але ранки були вже холодні й у річці над берегом вода зашерхала кригою (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 241); Уже вода зашерхла на озерах. Опада останнє листя (Максим Рильський, I, 1960, 283); Калюжа ще не встигла взятися кригою і тільки трохи зашерхла (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 364).
2. без додатка. Втрачаючи вологу, засихати на
поверхні. Додолу ж, туди і сюди розхилившись, чоботи
журно дивились, — на жовті онучі, на груддя, брилки
землі, що зашерхли за ніч (Павло Тичина, I, 1957, 246);
//
Втрачати звичайну вологість (про горло, рот, губи);
пересихати. Се він говорить, аби горло не зашерхало (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 501);
// Ставати шкарубким (звичайно
про шкіру рук, обличчя). В перші дні роботи на полі
біле обличчя лаборантки зробилося густо-рожевим, руки
зашерхли, загрубіли (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 54);
* Образно. Німіють жалі, зашерхає думка (Степан Васильченко, I, 1959,
264).