ЗАЩЕТИ́НЕНИЙ, а, е, розм. Який защетинився, вкрився жорстким, коротким волоссям. Втомлений після обходу, повільно спускається [батько] по камінню, усміхаючись до Натели спітнілим, защетиненим, кілька днів не голеним обличчям (Олесь Гончар, I, 1954, 539); * Образно. Осінь мандрувала по дніпровських схилах, по защетиненій колючим дротом землі, по спалених селах (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 75).