в означеннях
Тлумачення, значення слова «защіпка»:

ЗА́ЩІПКА, и, жін.

1. Гачок або інший запір (на дверях, вікні і т. ін.). Стукнула защіпка, і в розчинене вікно полилася на неї [Христю] рання прохолода (Панас Мирний, III, 1954, 304); Килина вийшла за ними [дівчатами]. Зачинила двері і наділа защіпку (Андрій Головко, I, 1957, 343).

2. Металеве пристосування для скріплення чого-небудь (на одязі, чемодані, футлярі і т. ін.); застібка. Нагнувся [Малинка] — щось тріснуло на шиї. Схопився в місця, взявся рукою за манишку — галстук легенько опинився в його руці: защіпка на йому розірвалися (Степан Васильченко, I, 1959, 136); Вона одягнена в згрібну сорочку з коміром і червоною защіпкою, в кептарик і синю збористу спідницю нижче колін (Ярослав Галан, I, 1960, 458); Мефодієв подав Гордієві найсправжнісінький бінокль в чохлі, з полірованим ремінцем і з блискучою защіпкою (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 254); Сахно, присунувши чемоданчик до себе, потисла защіпку і відкинула покришку (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 133).
Тримати язик на защіпці, розм. — мовчати, не розголошувати чого-небудь. — Ну, вже візьмемо тебе до компанії. Тільки з умовою: по-перше, язик маєш міцно тримати на защіпці і, по-друге, мусиш покірно виконувати все, що тобі звелять у дорозі (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 421.

Коментарі (0)