в означеннях
Тлумачення, значення слова «зашморг»:

ЗА́ШМОРГ, у, чол.

1. Петля з мотузки, шнура і т. ін., зроблена таким способом, що затягується. Сей шнур вояки зложили в зашморг, подібний до того, яким ловлять коней у полонині (Іван Франко, II, 1950, 262); Старий майстер підійшов до шибениці. Зашморг звисав з покаліченої старої верби перед воротами заводу (Юрій Яновський, I, 1958, 328);  * Образно. Великий Жовтень ліквідував соціальну основу національної ворожнечі, зірвав з шиї народів зашморг, яким є в руках буржуазії націоналізм (Матеріали XXII з'їзду КПУ, 1961, 86);  * У порівняннях. — Здушили [багачі] села своїми ланами, наче зашморгом шию, загнали в шпарку, — бач, он лежать села, як купи гною на панському полі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55);
//  перен. Те, що тримає кого-небудь у якійсь залежності (матеріальній, духовній). Засіки у нього повні, і тепер він, як і піп та осадники, позичає безхлібним зерно та картопельку на насіння. Ходив і Захарчук у цей зашморг (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 524).
Вскочити в зашморг — потрапити в небезпечне становище. — Старайся як можна далі відійти [від концтабору], але йди обережно, щоб де знову в зашморг не вскочив (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 369); Дивитися зашморгом на кого, заст. — дивитися на кого-небудь вороже, з неприязню. Як вість така прийшла до Турна, То так мерзенно іскрививсь, Що твар зробилась нечепурна, І косо, зашморгом дививсь (Іван Котляревський, I, 1952, 279); Лізти у зашморг: а) кінчати життя самогубством. — То що ж, на твою думку, виходить? — питаю. — І робити не роби, і ліпшого життя не сподівайся, а просто лізь собі змалечку у зашморг, щоб життя не марнувати? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 17); б) ставити себе у несприятливі умови; дуже ризикувати. — Та де ж на них [майстрів] роботи взяти, панове? В нас самих діти малі. Нащо нам у зашморг лізти? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 194); [Свічкогас:] Хто це? боже мій, це ти! Чого ти знов, безумче, в зашморг лізеш! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 67); Тримати (держати) язик на зашморзі — мовчати, не розголошувати чогось. Держи язик на зашморзі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 188); Узяти в зашморг — оточити з усіх боків. — 3 усіх боків оточили [село], виходить, узяли в зашморг. І, видко, неспроста така осторога — карателі, значить (Андрій Головко, II, 1957, 295).

2. перен., рідко. Крива лінія у вигляді замкненої або напівзамкненої петлі. — Правий фланг піде поза новими будовами і вийти мусить отут: тут нова, ще безіменна вулиця робить зашморг до Виноградної (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 436).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 416.

Коментарі (0)