Словник української мови

ЗАШМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШМОРГНУТИ, ну, неш, док., перех. Затягувати петлю, вузол і т. ін. або, затягуючи за допомогою петлі, зав'язувати, зв'язувати що-небудь. «Ба, не піду, Явтух!» — «Іди [Рябко], бо кличе Пан!..» Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Матрос зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець, став поруч (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 154); Коли мішок спустили на землю, не могли зразу й розв'язати, таким хитромудрим циганським вузлом зашморгнула його Мар'яна (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 369);  * Образно. — Дурне говориш, чоловіче, — нахмурився Мірошниченко. — А мені здається, ти сам своїм багатством все більше зашморгував на собі петлю (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 122);
//  Затягуючи, закривати що-небудь (звичайно про калитку, кисет). Шмалій бережно вгрібає решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку і не спускає погляду з її вузла (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 125); Тим часом Галя на кисет роздивлялася, розшморгувала, заглянула всередину, полапала рукою та й знову зашморгнула (Панас Мирний, I, 1949, 338);
//  Розсовувати завісу, фіранку і т. ін. Поля звелась, зашморгнула фіранку, щоб з вулиці не було видно в кімнату, підійшла до шифоньєра і розчинила його (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 415).