ЗАШМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАШМОРГНУТИ,
ну, неш, док., перех. Затягувати петлю, вузол
і т. ін. або, затягуючи за допомогою петлі, зав'язувати,
зв'язувати що-небудь. «Ба, не піду, Явтух!» — «Іди
[Рябко], бо кличе Пан!..» Сказав та й зашморгнув на шиї
він аркан (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Матрос
зашморгнув мотузкою Маркові руки і, кинувши його на стілець,
став поруч (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 154); Коли мішок
спустили на землю, не могли зразу й розв'язати, таким
хитромудрим циганським вузлом зашморгнула його
Мар'яна (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 369); * Образно.
— Дурне говориш, чоловіче, — нахмурився
Мірошниченко. — А мені здається, ти сам своїм багатством все
більше зашморгував на собі петлю (Михайло Стельмах, Кров
людська.., I, 1957, 122);
// Затягуючи, закривати що-небудь
(звичайно про калитку, кисет). Шмалій бережно вгрібає
решту монет зі столу, ретельно зашморгує калитку і не
спускає погляду з її вузла (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 125);
Тим часом Галя на кисет роздивлялася, розшморгувала,
заглянула всередину, полапала рукою та й знову
зашморгнула (Панас Мирний, I, 1949, 338);
// Розсовувати завісу,
фіранку і т. ін. Поля звелась, зашморгнула фіранку, щоб
з вулиці не було видно в кімнату, підійшла до
шифоньєра і розчинила його (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 415).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 416.