ЗАШНУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зашнурувати. Стоптані солдатські черевики [у професора], зашнуровані ремінцями з сириці, сині, строчені білою ниткою брезентові штани (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 86); Дами.. у старовинних робропах з туго зашнурованими таліями (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 10).