ЗА́ШПОРИ, рів, мн., розм.
1. Гострий біль від
морозу, холоду. Зима! Кого не чарувала її казкова краса, кому
не пам'ятне галасливе качання снігової баби, де — і
радість першого снігу, і зашпори в руках (Микола Олійник, Леся,
1960, 41).
Зашпори зайшли (позаходили) — з'явилося відчуття
гострого болю від морозу, холоду (звичайно в пальцях
рук, ніг). Як зайшли ж мені зашпори — і матінечко й
ріднесенька! — думала і нігті поодскакують (Архип Тесленко,
Вибр., 1936, 60); [Сашко:] Дуже болять ноги,
бабусю? [Мотря:] Уже одходять. Зашпори зайшли, а я
подумала, що обморозила (Захар Мороз, П'єси, 1959, 15);
Зашпори відійшли (одійшли) — припинився біль від
морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг). — Форель
водиться тільки в гірських ріках, .. — оповідала Устина,
зливаючи йому на руки холодну воду, щоб одійшли
зашпори (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 116).
2. перен. Переживання, страх, душевний біль. [Рокота:] Мовчи, Худолію! Та невже меж юнаками не знайдеться такого, щоб нагнав борцеві зашпорів? (Марко Кропивницький, V, 1959, 75); Горпищенко при згадці про старшу дочку, в якої заміжжя склалось не зовсім вдало, спохмурнів. — Рано патякати про весілля. Ще від тієї зашпори не відійшли (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 18).