ЗАШВАРКОТІ́ТИ, очу, отиш і ЗАШВАРКОТА́ТИ,
очу, очеш, док., розм. Почати говорити швидко й
нерозбірливо (звичайно чужою мовою);
// Почати звучати
(про чужу, незрозумілу мову). Коли він підповзав до
знайомого місця і міг вже спокійніше зітхнути, поміж
деревами зашваркотіла чужинська мова (Михайло Стельмах,
Вел. рідня, 1951, 545).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 412.