ЗАШИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАШИ́ТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Шиючи, скріплювати краї отвору, дірки
і т. ін., лагодити що-небудь порване. Бабуся побурчала
трохи й почала зашивати дірки на пальті (Леонід Смілянський,
Сашко, 1957, 13); І пити дасть [Марія], і отрясе,
Одує прах з його хітона. Зашиє дірочку та знову Під
смокву піде (Тарас Шевченко, II, 1953, 321); Навіть дома, коли
мати по гарячих слідах зашивала йому розпанахану
сорочку або штанці, він проявляв нетерпіння (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 26);
// З'єднувати спеціальними нитками і т. ін.
краї рани після операції, поранення тощо. Павло
швидко зашив глибоку рану (Василь Кучер, Голод, 1961, 431).
Зашити на живу нитку — зашити нашвидку, будь-як;
заметати. Вона вийшла з зали, вбігла в кабінет,
розпорола підбійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу
нитку й знов наділа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215).
♦ Зашити розум — за народним повір'ям, позбавити
розуму, латаючи одяг, пришиваючи до нього ґудзика
і т. ін. на людині. Вона сіла до столу, завбачливо взяла
в зуби соломину, щоб, за народним повір'ям, не зашити
собі розуму, і латала спідницю (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956,
230); Зашити рота кому — примусити мовчати.
2. Помістивши що-небудь (рідко кого-небудь) у середину чогось, закріплювати швом. Один давніший ректор був скупий, складав гроші і мав звичай зашивати банкноти в ковнірі (Іван Франко, IV, 1950, 203); — Я звелю зашити її [Паміру] в мішок та кинути в море! — сказала цариця з злістю (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27).
3. чим. Вишиваючи, вкривати тканину певним видом
вишивки. Зашивати гладдю; Зашивати хрестиком;
// Пришиваючи, вкривати що-небудь якимись
прикрасами. Зашивати бісером.
4. спец. Оббивати дошками, тесом і т. ін. Одну або навіть дві підвітряні сторони альтанки роблять глухими (зашивають дошками, щільно заплітають лозою і т. д.) (Жилий будинок колгоспника, 1956, 16).