в означеннях
Тлумачення, значення слова «зашивати»:

ЗАШИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАШИ́ТИ, ию, иєш, док., перех.

1. Шиючи, скріплювати краї отвору, дірки і т. ін., лагодити що-небудь порване. Бабуся побурчала трохи й почала зашивати дірки на пальті (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 13); І пити дасть [Марія], і отрясе, Одує прах з його хітона. Зашиє дірочку та знову Під смокву піде (Тарас Шевченко, II, 1953, 321); Навіть дома, коли мати по гарячих слідах зашивала йому розпанахану сорочку або штанці, він проявляв нетерпіння (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26);
//  З'єднувати спеціальними нитками і т. ін. краї рани після операції, поранення тощо. Павло швидко зашив глибоку рану (Василь Кучер, Голод, 1961, 431).
 Зашити на живу нитку — зашити нашвидку, будь-як; заметати. Вона вийшла з зали, вбігла в кабінет, розпорола підбійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу нитку й знов наділа (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215).
Зашити розум — за народним повір'ям, позбавити розуму, латаючи одяг, пришиваючи до нього ґудзика і т. ін. на людині. Вона сіла до столу, завбачливо взяла в зуби соломину, щоб, за народним повір'ям, не зашити собі розуму, і латала спідницю (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 230); Зашити рота кому — примусити мовчати.

2. Помістивши що-небудь (рідко кого-небудь) у середину чогось, закріплювати швом. Один давніший ректор був скупий, складав гроші і мав звичай зашивати банкноти в ковнірі (Іван Франко, IV, 1950, 203); — Я звелю зашити її [Паміру] в мішок та кинути в море! — сказала цариця з злістю (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27).

3. чим. Вишиваючи, вкривати тканину певним видом вишивки. Зашивати гладдю; Зашивати хрестиком;
//  Пришиваючи, вкривати що-небудь якимись прикрасами. Зашивати бісером.

4. спец. Оббивати дошками, тесом і т. ін. Одну або навіть дві підвітряні сторони альтанки роблять глухими (зашивають дошками, щільно заплітають лозою і т. д.) (Жилий будинок колгоспника, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 413.

Коментарі (0)