в означеннях
Тлумачення, значення слова «засіяти»:

ЗАСІ́ЯТИ див. засівати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 310.

Коментарі (0)

ЗАСІЯ́ТИ, яю, яєш. док., уроч.

1. Почати сіяти, випромінювати яскраве світло (про світила, джерела світла); засяяти. Лягло сонце за горою, Зірки засіяли (Тарас Шевченко, I, 1951, 66); — Засіяє весняне сонце і засміються люди (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 72);  * Образно. Він пригадав знамен багряні кличі, коли на бій з рушницею він біг, щоб засіяла доля робітнича, щоб тьму народ навіки переміг (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 58).
 Засіяє (засіяло) сонце кому — про настання радісного, щасливого часу. Гей, слов'яни! Полум'яне засіяло сонце нам! (Максим Рильський, Мости, 1948, 54).

2. Почати блищати. Її очі на хвилину засіяли (Ольга Кобилянська, III, 1956, 256);
//  З'явитися, виділитися серед чого-небудь (блиском). Вже засіяли вежі Львова перед полками вдалині... (Володимир Сосюра, II, 1958, 421).

3. перен. Пройнятися радістю, вдоволенням, виразивши це на обличчі. Їй, небозі, Аж дивно, чудно. Гость стояв І ніби справді засіяв (Тарас Шевченко, II, 1953, 309).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 310.

Коментарі (0)