в означеннях
Тлумачення, значення слова «засівати»:

ЗАСІВАТИ, аю, аєш і ЗАСІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСІЯТИ, ію, ієш, док.

1. перех., що. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи. Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний, IV, 1955, 211); Він на другу весну, плуг і рала забравши І між пшеницею і житом пооравши, Всередині горох увесь засіяв свій (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 62); — Наша мама і великодня так не чекала, як землі. Вже наперед прикидає, де і що засіє (Михайло Стельмах, II, 1962, 40);  * Образно. Він оце вже два роки об'їздив увесь округ, село від села, двір за двором, і скрізь засівав зерно взаємного недовір'я (Іван Франко, VIII, 1952, 82).

2. перех., що, чим. Сіючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі. Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний, IV, 1955, 240); Засівав [Веремія] раніше свої поля не стільки хлібом, скільки пахучою коноплею на продаж (Михайло Стельмах, II, 1962, 59); Наш колгосп засіяв кожен шматочок землі (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 83);
//  Покривати собою що-небудь (про рослини). Несіяні квіти засіяли взгір'я, і луг, і могилу... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 104).

3. перех., перен. З'являючись, виростаючи на шкірі, покривати її (про вуса, бороду, веснянки). Він змужнів, чорні вуса густо засіяли верхню губу (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40).

4. перех., перен. Покривати що-небудь, якусь поверхню чим-небудь розрізненим. Гартовані списи на скіпки трощила-ламала [січа], Копитами землю орала Та кістками засівала (Панас Мирний, V, 1955, 267); Липа засівала узгір'я янтарним листом, кущі ліщини палали полум'ям (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 130); А ніч тільки небо засіє зірками, В гаю солов'ї заспівають (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 236).
Засівати землю слізьми — переживати горе, бути нещасним. Терпелива душа старої, пориваючись до бога, не просила чуда, ..а тілько ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 37).

5. тільки док., неперех. Почати сіяти (про дощ і т. ін.). Пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Панас Мирний, I, 1954, 355).

6. тільки недок., перех. засівати, етн., заст. Посипати в хаті, кімнаті зерном, вітаючи з Новим роком. Хоч друзів зерном засівать Було недавно ділом звичним, Повинен просто я сказать, Що став цей звичай архаїчним (Максим Рильський, I, 1956, 450).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 308.

Коментарі (0)